РІЗНОРІВНЕВІ ДІВЧАТА

- Чуєш, ти писать шось будеш чи я-таки можу сходить у відпустку на подовше? – Рудоволоса дівчина почесує своє біле крило золотою чорнильною ручкою із рожевим пером, втикнутим у її ковпачок.
- А ти мені нашо, якшо відвертаєшся при малєйших проблемах? – Білявка дивилась на чистий листок, підперши підборіддя лівою рукою.
- Я починаю сумніватись в твоїх українських корнях…
- А всьо-таки, як муза, ти б мала надихати!
- Шо за прєдубєждєнія?! – Возмутилась руда. – Мені зарплату платять, я ото коло тебе і хожу… а тут вже кризіс, всі діла, та почали мені затримувать виплати… а на ентузіазмі довго не протянеш, знаєш лі…
- Черства, як хлібчик позавчорашній…
- Ой… А як же Пятиє нєбєса?! Я вже пів року мрію про ту п’ятизіркову гастішку для муз на Молочному морі… - Закотила вона очі і глибоко вдихнула.
- А давай я про тебе напишу, м? Як ото у відпустку колядуєшся…
- Кому то цікаво? Хоча… І напишеш, шо в мене така ручка смішна є? Типу, дивакувата така муза…
- А це кому цікаво?!
- Я не знаю… просто якшо вже про мене будеш писать, то вже пиши як є.
- Ну, ок. Починаю. – Білявка почала тупотіти пальцями по клавіатурі.
- А я буду через три хвилини, наварю нам кави.
- Ти не черства, як хлібчик….
- І тебе зі святом!