ВЕСІЛЛЯ

Як в нас гуляють весілля, то всі знають і не тра лишній раз розписувать про гори їжі, вищі Евересту, ріки алкоголю, довші Нілу, та мордобої, шо й братам Кличко ше довго на рингу не намахати…

Розкажу як мої кєди мене по турецьким весіллям носили.

Перше весілля запам’яталось більше клопотами та переживаннями, бо кєди мої стояли поруч з нєвєстою у ролі, як тут кажуть, шахіта, шо по нашому – дружбою. Головне було уважно слухать тітоньку, шо розписувала молодят, аби вчасно на бусурманській признатись, шо я не проти, шоб моя найліпша подружка йшла заміж саме за цього турецького козака. Тоді ше, мабудь,сотні турецьких родичів подумали, шо я трохи пришелепкувата, коли в мікрофон казала, шо «нєвєсту вкрали»… Таке ось, навела паніки…

А на інших я вже могла придивлятись до деталей, сидівши в гарному платті у якості гостя. То я вам і розкажу.

Гості при вході протирають руки одеколоном із запахом лимону аби до, так би мовити, трапези приступити стерильними. Після цього сідають за столи та ведуть якісь свіцькі балачки та чекають молодих. І ось всі починають хлопати в ладошкі – приїхали! Гарні, молоді і дуже щасливі наречені заходять під аплодисменти до зали, турецький козак підіймає молодій фату з лиця, цілує її у лоба і… починають танцювати. То перший танець молодят. Всі хлопають. За ним йде і другий танець, але вже під більш жваву турецьку колоритну музику, яка, в основному, хрипить із стареньких Маршалів.

Далі всі фотографи та відео оператори стрімголов біжать до столу, за який тітонька-розписувальщіца веде молодят. Нєвєста вертає на лице свою фату, сідає по праву руку від майбутнього чоловіка і тут вже свої ролі грають шахіти.

-        -  …в горі і в радості, аж поки блаблабла…

-        -  Ага, ми згодні!

І на етой нотє, знов піднімається фата і наречена вже від чоловіка приймає повторний нєжний поцілунок у лоба. І в пляс!

Гарнюні, вигладжені і начесані гарсони розносять три бублика та мінералочку на запивон цих самих бубликів кожному гостю…

А де олівьєшка, пюре і стопісят? Це тобі не Вуйківщіна, джаним.

Я люблю кульмінацію весіль: на молодят в’яжуть товсті стрічки, на які гості пришпилюють свої подарунки. Тут то є золоті монетки або ж грошики. Думаю, в багатіїв рідні наречених починають за них переживать, шоб не придавило кілограмами того золота… Так от. Красивий і полєзний дуже звичай такий.

Як бачите, ніякої тамади зі своїми дурацькими конкурсами по перекатуванню яєць в мужскіх брюках, ніхто не лигає водяру з туфельки дружки, в якій вона цілий день виходила, ше й мордяки у вісх цілі під кінець... Скукота?

Я, звичайно, дуже люблю овільє і вважаю, шо стопісят на весіллі то святе, але в не роз’юшених лицях і пів кілограмі золота на грудях шось є… Шастя-здоровля молодим!