ПСАРНЯ

- Шо за ідіотська ідея?! Нема нам куди дівать грошей, га?! - дуже возмущався Інокєнтій, натягуючи "сімейки", на яких від часу вже ослабла резинка.

- Карасику мій, - заламувала руки Свєтка, і намагалась видивитись поніманіє в очах чоловіка, шо вкласти всі сімейні гроші у відкриття пітомніка собак - то не просто гарна ідея, а ба навіть, геніальна, - В нас будуть плодитись лише самі прібильні породи!

- Твоя мати з сестрою штолє?! - зайшовся сміхом дебелий мужик Інокєша.

- Виноградику мій, - не вгамовувалась жіночка, поправляючи однією рукою величезні окуляри, іншою - засмальцьований локон, - Будем гроші мать з папійонів та расєйськіх тоїв...

- Та не матюгайся ти!, - буркнув чолов'яга, стукнувши кулаком по столу, - Псарню вона придумала! Купуєм Ланоса та стаєм в таксі! Я, жєнщіна, тобі всьо сказав! Ясно?!

***

- Пронто, - мобільний весь у стразах Сваровскі тримала тендітна жіноча ручка з красивим манікюром, - Слушаю Вас...

- Свєтка... Чуєш... Кончай придурюватись... Вертайся до мене, а? - хрипів у трубку чоловічий жалібний голос.

- Тиць... Знов ти?! Я не хочу про це все балакать. І, вообщє, у мене тут на Лангкаві роумінг..., - ліниво протягнула жінка, перевертаючись на шезлонгу, - Ну, раз вже позвонив, шо там мої пси? Заходив?

- Ага... Заходив... Плодяться, шо.. Работніки кажуть по тобі соскучились...

- В тебе вже нова жінка є і Ланос даже, а ти все мені назвонюєш... Відчепися вже! В печінках сидять твої "сімейки"! - Свєтка виключила телефон, сіла на шезлонг, втопивши свої ступні у білосніжному піску та, посміхаючись, підморгнула мулату-бармену...