ПОВНА ГАМАРДЖОБА, або ТБІЛІСІ. АНАНУРІ. МЦХЕТА (Самтавро, Свєтіцховелі)

Поїздка відбулася абсолютно спонтанно.

Нашвидкоруч замовленні квитки (практично в останній вагон улєтающого самольота), бронь квартири у Тбілісі і... гамарджоба, Джорджія!
Ні, не америкосовській штат, а справжня Джорджія - з джигітами, мясом, вином та нереальними пейзажами...
Багато хто здивувався, який чорт двох блондинок дьоргнув за вухо понестись у Тифліс... Тифліс? Тифліс?! 
Так, ТИФЛІС!

Здається, то було найправильніше рішення за найближчі пів року)

Нас, правда, зустрічали з аеропорту дощ, його файна колєжанка температура у градусів 12 та Суліко з таксі з правим рульом, який розвивав космічну швидкість, рухаючись по напрямку нашого тимчасового дому...

Нічний Тбілісі. То перше шо ми побачили.
І закохались... 
Потім застрелилась дієта. Вона трагічно покінчила з собою на другій порції хінкалі під кіндзмараулі... Ми дуже по ній не плакали, просто урочисто заїли то всьо свинним шашликом з хачапурі...

Навіть вайфай по всьому місту постійно нагадував, шо TBILISI LOVES YOU. І ми відповідали взаємністю, заворожено спостерігаючи з чортового колеса на горі Мтацмінда краєвид грузинської столиці...

А ше були церкви... Найперші християнські церкви...
Ананурі, в Мцхеті монастир Самтавро та церква Свєтіцховєлі...
Здається, так близько Бог до нас ще ніколи не підходив...

Можливо, коли ви відчуєте, шо вам теж дуже треба кинути всю свою домашню біготню, схопите найближчий літак на Тбілісі та під нереально мелодійну грузинську музику будете топити весь свій накопичений негатив у Алазанському вині чи молитися Богу у найсвятіших місцях...
У кожного своя Грузія. Але вона нікого не може лишити байдужим...

І, як завжди, напослєдок мудрість: пізно пить грузинське Боржомі, якшо ти вже хильнув грузинського вина!